Балетні жанри Ноймайера

Информация о культуре » Вклад Джона Ноймайєра в мистецтво балету » Балетні жанри Ноймайера

Страница 2

Якщо у постановці Великого театру «Чайки» Р. Щедріна — М. Плі-сецької(1980) крізь «акваріумну» атмосферу людей-риб увесь час було чутно крик «Я — Чайка!», у Ноймайєра це вистава про поодинокість та нерозуміння митця. «У фіналі московської «Чайки» птиця-символ художньої свободи та творчості нестримно злітала уверх, а в гамбурзькій виставі Треплєв знаходить останній притулок на підмостках, котрі поглинають його, як чорна прірва» [8].

Ізраїльський театрознавець Е. Розік називає «Чайку» Чехова «п'єсою про п'єсу, мистецьким твором про художню творчість». Логічно розповсюдити це визначення на виставу Ноймайєра, як «балет про балет», метафоричність якого є не тільки природною, а й цілком закономірною. Проте концептуальні елементи ноймайерівської «Чайки», пов'язані з використанням музики Шостаковича, емблематики російського авангарду (В. Степанова, О. Екстер), спрацьовують проти метафори чайки, як символу (або еквіваленту) потаємних мрій Треплєва. А його паперовий птах одержує іронічний образотворчий підтекст. І. Черномурова порівнює цю виставу з драматичним спектаклем Люка Бонді у Віденському Бургтеатрі, яка «дала урок російського психологічного театру». «Чайка» Ноймайєра, вважає Черномурова, це «не переказ відомого драматургічного сюжету мовою балету, а яскрава авторська вистава, що активно інтерпретує чеховські образи та характери» [10, с. 110].

Переклад тексту «Чайки» мовою танцю призвів хореографа перш за все до підсилення ліній кохання. Ноймайєр, наголошує. І. Черномурова, «створює яскравий чуттєвий аналог чеховським сценам та монологам. Окрім кохання, тут є й інший змістовний та сюжетний тематизм, включений у пластичну партитуру. Пластика кожного з героїв визначається не тільки проникненням у характери Чехова, а й іноді відповідає тематиці російського мистецтва впритул до 20-х р.» [10, с. 111].

Для Ноймайєра найважливішим є проведення культурно-історичних паралелей, тому актуалізація класики розглядається ним, як найважливіша естетична задача: «Якщо вистава зберігається у театрі лише як музейний експонат, не вступаючи в діалог з сьогоденням, вона губить свою художню цінність, перестає бути живою .» [11, с. 47].

«Сон літньої ночі» (1977), який поставлено у Великому театрі Росії у 2007 р. — балет на 2 дії з музикою Ф. Мендельсона-Бартольді до однойменної п'єси Шекспіра та композитора-авангардіста Д. Лігеті (твір для органу «Об'єми» та музика для чембало). У партитурі балету використано також мелодії у механічному запису шарманки.

Якщо у ранніх балетах Ноймайєра все ж переважала наративність, як прийом донесення змісту до глядача, вечір з вистав останнього десятиліття XX ст., поставлений у 2001 р. на сцені Марийського театру, підтвердив сучасне тяжіння балетмейстера до абстрактних форм танцю, які не мають життєвої конкретики і розвитку сюжетної основи у звичайному тлумаченні.

Балет Spring and fall («Весна та Осінь») на музику Дворжака, вперше поставлений у 1991 p., за словами самого балетмейстера, заснований на формах народного танцю (не достеменного, а створеного ним самим, вочевидь, на основі усталених зразків). У цьому балеті ми бачимо «безневинні буколічні ігри юнаків та дівчат, чиї умовно сучасні одежі позачасові, так само, як і пластика на межі суворої класики та дратівливого танцю модерн». Драматичні зіткнення лише на мить позначаються, щоб миттєво розсіятися. У другій дії (скерцо) на тлі яскраво-червоного задника, що пересувається, танцівники у яскравих гімнастичних трико розминаються, вступають у боротьбу, змагаються одне з одним. Вишукана пластична поліфонія сусідить тут з навмисною примітивністю лексики, жести якої лапідарні та прямолінійні, позичені зі спортивної гімнастики, боротьби, регбі .».

Д. Ноймайєр неодноразово підкреслював, що його балети є емоційним відгуком на конкретну музику (на відміну, скажімо, від наміру Баланчіна відповідати структурі музичного твору). Перевага раціоналізму над емоційністю — постійна тема у суперечках критиків щодо творчості Ноймайєра. Вони слушно відзначають, що у його виставах «емоційний заряд розповсюджується на виконавців більшою мірою, ніж на глядачів. Відбувається свідоме, чи ні, загасання емоцій».

Страницы: 1 2 3

Еще по теме:

Жизнь и творчество
Леонардо да Винчи родился в селении Анкиано около городка Винчи между Флоренцией и Пизой. Точная дата его рождения лишь сравнительно недавно установлена на основании документа, найденного в государственном Архиве Флоренции. А именно, днев ...

Индийская цивилизация
Индия – это переплетение и взаимопроникновение различных религий и культур. Этнический состав населения современной Индии – необычайно разнообразен. Сегодня в Индии насчитывается 14 основных языков и приблизительно 250 региональных диалек ...

Деятельность Хартмута Эсслингера
Среди дизайнеров, ярко проявивших себя в 1980-90 гг., можно назвать и Хартмута Эсслингера, лидера прославленной западно-германской группы «Фрогдизайн». Её знак – зелёная лягушка – стал гарантией дизайна самого высокого класса. К проектиро ...

Актуально о культуре

Художественная культура


Художественная культура есть многосторонний процесс и результат эстетического преобразования сферы человеческой жизнедеятельности...

Разделы